Родственные проекты:
НАРОДЫ:
◆ СЛАВЯНСТВО
ЛЮДИ И СОБЫТИЯ:
БИБЛИОТЕКИ:
Баннеры:
Прочее:
|
Зачем с тобою мы не волны?
* * *
О, принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію...
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки
очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.
*
* *
О, дайте если не надежду,
То горсточку земли моей:
Я
дотянусь губами к ней
И так застыну, так утешусь…
Хотя б стакан с
родной водою!..
Я поднесу его к глазам,
К горячим, жаждущим устам,
Коснусь душою огневою.
* * *
Затремтіли струни у душі моїй...
Ніжна, ніжна пісня задзвеніла в ній...
Що ж до їх торкнулось? Чи проміння
дня,
Чи журба, і радість, і любов моя?!
Задзвеніли струни ще ніжніш,
ніжніш...
Мабуть, ти до мене думкою летиш,
Мабуть, ти це в’єшся у душі
моїй
І крилом черкаєш срібні струни в ній.
* * *
Задрожали
струны, что в душе моей…
Нежно-нежно песня зазвенела в ней…
Что же их
коснулось? Иль сиянье дня,
Иль печаль, и радость, и любовь моя?!
Зазвенели струны все нежней, нежней…
Может, это в мыслях ты летишь ко мне,
Может, это вьёшься ты в душе моей,
Крыльями касаясь струн тончайших в
ней.
* * *
Чому з тобою ми не хвилі?
Удвох за руки ми б
взялись
І в край щасливий полетіли,
Де ждала нас любов колись.
Чому не птахи ми з тобою?
Ми б не нудились на землі,
А над горою
сніговою
З ясними хмарами жили.
Чому ми й досі не здолаєм
Свого
минулого забуть?
Ми б в щасті чистім і безкраїм
Могли б, як в морі,
утонуть.
* * *
Зачем с тобою мы не волны?
Мы б за руки
взялись вдвоём
И полетели в край привольный,
Где, может быть, любовь
найдём…
Зачем не птицы мы с тобою?
Преодолев тоску и страх,
Мы б
над горою снеговою
Кружились в ясных облаках.
Зачем мы до сих пор не
знаем,
Как с прошлого пути свернуть?
Мы б в счастье, чистом и бескрайнем,
Могли б, как в море, утонуть…
* * *
Нехай мене чарують
квіти,
Нехай життя їм віддаю:
Ніяк я барвами досхочу
Своїх очей не
напою.
Нехай і так... але довіку
Я не лишуся в їх саду;
В останню
ніч я вийду в поле
І біля травоньки впаду.
* * *
Пускай меня
цветы чаруют,
Пускай я жизнь им отдаю –
Никак их разноцветьем вдоволь
Я глаз своих не напою.
Пускай и так… хотя навеки
Я не останусь в
их саду,
В последний вечер выйду в поле
И там на травы упаду.
Перевела с украинского
Ольга ГОЛУБЕВА
|
